Розділ 9
Ввечері Корній повернувся у готель і знічев’я сидів, дивився оголошення продажу будинків. Разом з тим тренував руки, як зазвичай, гантелями. Хай там як, а мати власне житло було б добре. Чомусь так сильно захотілося, як ніколи.
У рідному місті виявилося немало дуже гарних варіантів, які зацікавили чоловіка. Хоча дивився не надто уважно, бо в думках раз у раз виринали слова Інни про «цяцьку» на пів мільйона. Зараза... Як же спокусливо. Може, розпитати деталі?
Хробак сумнівів точить невблаганно. Але ж сказав уже професору Вінтеру, що більше не хоче з ним співпрацювати. Досить усіх тих справ. Хоч старий злиться, але ж... То його проблеми.
Чи погодитися ще цього разу? Сума вийде досить жирна, якщо все вдасться. Цікаво, що там? Коштовний камінь чи якийсь артефакт? Звідки дістати? Якщо ризик не надто великий то, може...
Так Корній сидів, доки не почув несподіваний дзвінок у двері. Коли побачив, що його гість — то Ян Пашевський, не знав, як реагувати. Налаштувався на те, що зараз, може, й отримає по носі замашним кулаком старого друга. Та будь-що буде...
— Ну, привіт, хлопче. Впустиш чи як? — запитав детектив, помітивши розгубленість Корнієвича.
Той мовчки показав жестом, щоб Ян заходив. Друг увійшов у номер, сів на дивані. Господар апартаментів став, чекає. Намагається збагнути, чи злий на нього Пашевський. Здається, ні. Як так?
— Корнію, як справи? Ти сьогодні так швидко втік, що я й не зрозумів нічого. Відколи це ти так від дівчат драпаєш? — пожартував Ян.
Корній здивувався:
— А… Та Валя нічого вам не розповіла? — прямо запитав про те, що найбільше пече.
— Та казала, що ви колись перетиналися і їй щось не сподобалося. Чи якось так... Я нічого не зрозумів. То чим ти їй так насолив? — спокійно відповів детектив.
Корнієвич не повірив своїм вухам. Сів на диван. Аж посміхнувся від радості. Валя не здала його? Як? Чому? Явно ж сердита була.
А найгірше — засумнівався, що тепер робити? Не хочеться брехати. Набридло... Сказати другові правду? Не зміг. Може, це шанс таки почати змінювати своє життя? Раз уже та мала промовчала, хіба варто самому викладати їм ту правду? Ні...
— Та... Довга історія. Знаєш... Я не вмію поводитися з жінками, якщо чесно. А з такими, як та Валя... То взагалі... — ніяково скривився.
Ян засміявся:
— Зрозуміло. То що далі?
— З чим? — зробив вигляд, що не розуміє.
— Не з чим, а з ким. З Валею, звісно. Подобається? Робитимеш іще спроби підкорити цю «вершину»? Чи... Будете уникати одне одного, як лід вогню?
У той момент Корній задумався. І справді... Несподівано. Був певний, що то кінець. Що все зак інчилося, так і не розпочавшись. Більше жодних шансів. А тепер... Хтозна...
Досвіду спілкування з такими дівчатами, мабуть, нуль. Але щось не дає спокою. Як тільки заплющує очі, пригадується та сором’язлива посмішка. Така щира, неймовірна. Коли вона дивилась на нього в агентстві ті кілька хвилин, доки не впізнала, то було щось особливе. Ніколи не почував себе таким бажаним. Вона дивилась так... Наче бачить перед собою найспокусливішого хлопця на світі.
І як же змінився вираз її личка, коли упізнала в ньому бандита, що налякав її серед ночі... Нестерпно... Аж запекло щось всередині. Захотілося стерти їй пам’ять і почати все з нуля. Може, таки спробувати? Що він втрачає? Гірше вже не буде.
Не матиме спокою, доки не переконається, що зробив усе можливе, аби ця красунечка розтанула в його руках і знову поглянула на нього, як тоді, з захопленням. Сам не розуміє, нащо воно йому, бо ж легко явно не буде. Але є в цій дівчині щось таке, що притягує, як магніт, і змушує думати про неї знову і знову. І це явно щось більше, ніж спокусливі груди, ніжки чи губки. Хочеться зазирнути до неї не лише під одяг, а й у серце, у розум. Пізнати її глибше. Чомусь саме Валя, сама того не бажаючи, викликала в нього такі прагнення, як жодна інша до того.
— Я... Поняття не маю, що робити, аби підкорити таку дівчину, але хочу спробувати, — відповів другові, сам себе дивуючи.
Давно зарікся бігати за дівчатами. Після того розчарування з Людкою задовольнявся тими, хто опинявся «під рукою», так би мовити, не докладав майже ніяких зусиль, щоб комусь сподобатися. А зараз...
— Добре, то успіхів. Тільки... — промовив Ян.
— Що тільки?
— Май на увазі, Валя не така, до яких ти звик. Вона дуже серйозна, віруюча. Тож... Якщо не хочеш серйозних стосунків, краще забудь її. Знайди когось іншого.
— Ну... Розумію. Не бійся, не збираюся я її ображати. А... На рахунок того, що ти сказав... Наскільки вона?.. Ну... Не якась, сподіваюсь, фанатична зануда? У неї ж були вже хлопці? — запитав, трохи здивувавшись тим, що сказав Ян.
Валя явно не схожа на черницю.
Друг відповів:
— Ну що тобі казати? Як на мене, вона не зануда, то точно, а от хлопці... Навряд чи вона коли-небудь страждала ві д браку уваги з боку чоловіків. Сам бачиш, приваблива. Був навіть офіційний наречений. Але... Халепа сталася. Після того, наскільки я знаю, вона нікого не підпускала до себе близько довгий час. А зараз не знаю точно. Тож... Таке...
— Цікаво...
— Ага... — Пашевський підморгнув. Тоді загадково, тихо промовив, схилившись ближче до Корнія: — Якщо чесно, підозрюю, що... Ця мала взагалі ще... Не знає, що таке чоловік. У неї консервативні погляди, як і в моєї Алі. Вихована по Біблії. Хоча точно не знаю. Можливо, щось змінилося за той час, доки мене не було.
Корнієвич здивовано підняв брови. Розгубився.
— Ого... — лиш спромігся хмикнути. Крутнув головою.
Ян продовжив дивувати:
— Але май на увазі, Валя, можна сказати, з дитиною. Так що...
Корній захихотів:
— Незаймана з дитиною? Ти нічого не плутаєш, Яне? Не мороч мені голову!
— Я і не морочу. У неї є племінник, з яким постійно нянчиться, бо сестра... Та ще зараза.
Он воно що... Усе починає ставати на свої місця. Справді... Він же бачив того хлопчика в спальні, де застав Валю. Якось і не подумав, чий це ма лий. От валянок... Міг і здогадатися. Але не до того було. Так... усе ускладнюється. Може, не варто починати нічого з нею? Забагато «геморою».
— Дякую, що розповів, Яне. Треба подумати, — відказав.
Потім змінив тему. Почали розмовляти про роботу Яна. Детектив запропонував Корнієві помагати йому у розслідуванні справи одного клієнта. Окрім пошуків Грача, звісно. Їх теж не полишає. Домовилися, що невдовзі поїдуть у Карпати, якщо поліцейські підтвердять, що Ілля справді там.
Наступного дня Корній взяв інше авто, якого Валя не бачила в нього, і поїхав до того ресторану, де вони з Аліною сьогодні обслуговують весілля. Страшенно хотілося побачити ту малу. А якщо вдасться, то й поговорити.
Думав попросити Аліну, щоб провела його в зал через охорону без запрошення. Але вирішив, що й так впорається. Краще поспостерігати за подружками, коли вони не знають, що він тут.
Пощастило, що ресторан великий, на кілька залів. Банкет, який організувала Аліна, зайняв лиш один, менший зал, інші працюють у звичному режимі. Тож Корній без проблем зайшов як звичайний гість у більший зал, замовив вечерю на двох. Доки чекав, вийшов «у туалет».
А насправді через коридор перейшов до чорного входу у той менший зал. Двері виявилися відчиненими для провітрювання. Тож хлопець в елегантному костюмі й сорочці без проблем «загубився» поміж гостями, які веселяться під запальні мелодії. Під час танців світла в залі небагато, Корнія ніхто не помітив.
О, Аліна. Красуня в діловій, трошки нижче колін, сукні. Така вся зосереджена. Щось обговорює з якимось дядьком, показує йому якісь записи. Хай. А де ж Валя? О, виловив її поглядом в іншому куті. Не стримав задоволену посмішку, коли «просканував» дівчину з голови до п’ят.
Валя також у гарній діловій сукні кремового кольору, що просто чудово підкреслює тонку талію дівчини й округлі стегна. Її фігурка нагадує пісочний годинник. Плечі й бюст прикриті. Гарно, скромно і зі смаком. Стриманий макіяж, розкішні світлі локони заколені в акуратну зачіску. Ех... Картинка, а не дівчина. Щось показує офіціантові біля весільного торта. Хлопчина явно з нею фліртує. Шкириться, мало не лізе обіймати. От шмаркач... Таке зло взяло... Цікаво... Що ж далі?
О-у... Здається, обламала хлопця. До того ж акуратно, бо зітхнув, але не образився, судячи з міміки. Так-так...
У дівчини задзвонив телефон, посмішка красуні згасла. Валерія стривожилася і вийшла на вулицю. Що ж там? Корній непомітно майнув за нею.